Сповідь книгаря

Довгоочікуване продовження бестселеру «Щоденник книгаря».

Тематика

Мемуари, книжкова справа.

Про книжку «Сповідь книгаря» Шона Байзелла

Якби цю книжку писав оптиміст, він розповів би ідилічну історію про мальовничий закуток Шотландії, кожна сторінка якої — мов картинка з пінтересту. Ось автор сплавляється на каное, гортає стародруки в георгіанських маєтках, а отут знімає різдвяне відео у книгарні або частує друзів місцевими стравами. Але Шон Байзелл не оптиміст і навіть не романтик. Він невиправний реаліст з особливим почуттям гумору й надмірною чесністю. Тож його історія — відверта сповідь про те, як виживають маленькі книгарні, Amazon смертельно дихає у спину, відвідувачі зазирають згаяти час, а не щось придбати.

Для кого книга

Для широкого кола читачів, всіх, хто обожнює книжки, британський гумор і хоч раз в житті мріяв попрацювати в книгарні.

Книжку «Сповідь книгаря» варто прочитати. Чому?

Автор оновлює кіндл до моделі Kindle Fire (спойлер: потрібно два літри бензину й сірники), садовить перед каміном скелет із книжкою в руках, тримає у крамниці відділ теології і «Антологію індійської коноплі», готує для італійки «хріновий суп» і ледь не поповнює періодичну таблицю новим елементом — байзелліумом. Це оповідь про дивовижне терпіння, незбагненну любов до книжок і ексцентричний гумор.

Про Шона Байзелла

Шон Байзелл — власник однієї з найбільших букіністичних крамниць Шотландії. У 2010 році почав вести фейсбучну сторінку й без прикрас розповідати про будні книгарні, а згодом написав мемуари.

Інша книжка автора

«Щоденник книгаря»

Відгуки

У цій книжці є всі складники для незлобної людської комедії, що заспокоює, як пакет карамельок, і вабить зануритися в читання.

Адам Дуґлас, Literary Review

Роздуми Байзелла про торгівлю уживаними виданнями, стосунки, життя у Віґтауні почасти забавні та смішні. Це тип справжнього гумору, який відточували роки нестерпно тісного контакту із широким загалом покупців книжок.

Guardian

Цитати з книги «Сповідь книгаря» Шона Байзелла

У 2001 році, незабаром по тому, як придбав книгарню, я купив скелет у натуральний розмір (поняття не маю, навіщо він мені, але я його досі не викинув — тепер сидить у книгарні зі скрипочкою в руках). Я збирався підвісити його зі стелі, але тимчасово вмостив у крісло перед каміном іі вклав у кістляві пальці «Ілюзію Бога» Річарда Докінза. Саме тоді у книгарню зайшов священник.. Я почув із надр крамниці гучний регіт, а тоді він з’явився і заявив: — Коли настане мій час, хочу, щоб мене знайшли саме так.

У ранкових новинах передавали, що у книгарні в Гонконгу затримали чотирьох чоловіків за розповсюдження літератури з критикою китайського режиму. Книготоргівля буває небезпечною, але, на щастя, у Віґтауні загроза суто економічна.

Старша пані попросила:
— Знімете мені той томик місіс Бітон з полиці? Скажете ціну й рік видання?
Я виконав прохання, на що почув:
— У мене вдома є таке саме видання. Тепер знаю, скільки воно коштує.
Скоро введу податок для тих, хто гає мій час.