Аннапурна. Легендарна історія про перше сходження на восьмитисячник

"Аннапурна. Легендарна історія про перше підкорення восьмитисячника" Моріс Ерцоґ

Тематика

Альпінізм, спорт, мотивація.

Про книгу "Аннапурна. Легендарна історія про перше підкорення восьмитисячника" Моріс Ерцоґ

Перемога або смерть - інших варіантів у цієї експедиції не було. У 1950 році дев'ятеро французьких відчайдухів кинули виклик людській природі та підкорили вершину, якої навіть не існувало на карті. Уперше в історії люди піднялися на висоту 8091 метр. З якими труднощами вони стикалися? Як воно - долати нестерпний холод, воювати зі стихіями та впритул наближатися до смерті? Як це - шмагати обморожені руки й ноги мотузками, щоб відновити кровообіг? І головне - заради чого такі жертви?

Кому сподобається книжка

Для широкого кола читачів, всіх, хто хоча б раз в житті мріяв про підкорення вершин.

Чому варто прочитати книгу "Аннапурна. Легендарна історія про перше підкорення восьмитисячника"

У цій книжці Моріс Ерцоґ детально й послідовно розповідає про їхню експедицію, вихід за межі власних можливостей, відчай і розпуку, надію і світло в очах альпіністів, змагання з природою і ціну перемоги. Сліди боротьби лишилися на їхніх тілах, але вони здобули значно більше: зустрілися зі свободою та під іншим кутом поглянули на сенс людського життя...

Про автора

Моріс Ерцоґ (1919-2012) - французький альпініст та очільник експедиції 1950 року, яка без сучасного спорядження й використання кисню піднялася на восьмитисячник. Під час сходження втратив майже всі пальці, тому книжку "Аннапурна" не написав, а надиктував. У 1958-1963 роках - міністр молоді та спорту, у 1970-1995-х - член Міжнародного олімпійського комітету.

Відгуки відомих особистостей про книгу "Аннапурна. Легендарна історія про перше підкорення восьмитисячника" Моріс Ерцоґ

Найвпливовіша книжка з альпінізму всіх часів. National Geographic Adventure

Цитати

Ми вже на висоті 5000 метрів; з'являється задишка. Під час зупинок шерпи згинаються навпіл, спираючись на льодоруби, і зі специфічним присвистом глибоко видихають. Спершу цей звук видається дивним, та ми швидко призвичаюємося. Так само видихали деякі носильники ще на попередніх етапах походу. Можливо, я помиляюся, та відчуваю, що менше потерпаю від браку кисню, ніж Ляшеналь і Ребюффа. Вочевидь, даються взнаки нещодавні ночівлі на висоті 5000 метрів. Це остаточно переконує, що перед основним штурмом кожен член експедиції задля акліматизації має сходити в розвідку з підйомом на 5-6 тисяч метрів.

- Згадай пророцтво лами, - бадьоро нагадує Ішак. - "Дгаулагірі ставиться до вас неприхильно. Йдіть у напрямку Муктинатху". Отож-бо...

- Ну то вирішено, - кажу твердо. - Завтра йдемо в напрямку Муктинатху. Із самого ранку.

- До перевалу Тілічо? - питає Ґастон.

- Глянь на мапу, - каже Ішак. - Якщо ми підемо перевалом Тілічо, то заощадимо кілька днів...

- От побачиш - ми вийдемо просто до підніжжя північного схилу. Ти ж знаєш, на північний схил у Гімалаях завжди більше надії. Ми пройдемо саме стільки, скільки треба, щоб побачити Аннапурну. Якщо доведеться - дійдемо аж до Манангбгота.

- Зрозуміло, - злегка розчаровано каже Ішак. - Наша мета наразі - просто знайти Аннапурну.